Передмова
Представлений медичний календар подає відомості про річниці українських лікарів і вчених-медиків та про важливі події становлення медицини в Україні.
Передмова
Представлений медичний календар подає відомості про річниці українських лікарів і вчених-медиків та про важливі події становлення медицини в Україні.
Ганіткевич Ярослав
16-й конгрес Міжнародного товариства кріохірургії
29 жовтня – 2 листопада 2011 р. відбувся 16 світовий конрес Міжнародного (Інтернаціонального) товариства кріохірургії (МТК) у Відні у Редутізалі великого цісарського палацу Гофбурга.
Організували конгрес президент МТК проф. д-р Сайіо Суміда (Японія) та президент конгресу проф. д-р Микола Корпан. Секретаріат конгресу знаходився у лікарні Рудольфінергауз. Конгрес проходив у співпраці з Японським товариством низькотемпературної медицини (ЯТНМ), Азіатським товариством кріохірургії, Європейським товариством кріохірургії, Австрійським товариством кріохірургії та Міжнародною асоціацією медичної кріобіології (з Росії).
Прибуло понад 70 делегатів з 10 країн, найбільше японців і китайців. (В роботі 13 конгреса МТК 2005 року в Греції брали участь більше 100 спеціалістів з 23 країн світу, було представлено 65 доповідей).
Загальні звітно-виборні збори Наукового товариства ім. Шевченка відбудуться 26 листопада (субота) 2011 р. у Львівському національному університеті ім. Івана Франка за адресою: м.Львів, вул.Університетська, 1, актова зала.
Початок роботи о 10 год.
Реєстрація учасників та гостей від 9.30 до 10.00 у фойє Львівського національного університету ім. Івана Франка.
В статті описується встановлення у 2011 р. пам’ятника страченим гітлерівцями львівським вченим, приведені дані про українського професора Адама Соловія, про усіх вчених-медиків. Описуються обставини загибелі вчених, фальшиве звинувачення радянським режимом українців з батальону «Нахтігаль» у вбивстві вчених. Приводяться дані про відзначення пам’яті вчених в Україні та в Польщі.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: львівські професори медики, гітлерівські окупаційні злочини
Громадськість України і Польщі у липні ц.р. відзначила 70-і роковини варварського вбивства гітлерівськими окупантами групи львівських вчених – найбільше професорів Львівського медичного інституту, а також Львівської Політехніки та інших вищих шкіл. Вшановуючи пам’ять цих безневинно загиблих людей, котрих розглядали як еліту польської нації, українські й польські державні й громадські організації вирішили до 70-х роковин з дня розстрілу вчених встановити у Львові скорботний пам’ятник.
Наближається видатна дата - 150 років від дня народження Євгена Озаркевича – видатного українського лікаря і науковця. Він автор перших в нашій історії наукових медичних праць, опублікованих українською мовою, дійсний член НТШ, засновник і редактор «Лікарського збірника» — першого науково-медичного видання українською мовою, перший укладач наукової української медичної термінології, автор багатьох науково-практичних та громадсько-політичних публікацій, засновник і редактор першого українського санітарно-гігієнічного журналу «Здоровлє», ініціатор створення і директор першої української амбулаторії «Народна лічниця», перший голова Українського лікарського товариства у Львові, представник українських лікарів на низці міжнародних наукових конгресів, активний громадсько-політичний діяч «Просвіти», старший санітарний радник та член Найвищої ради здоров’я у Відні.
Праці Комісії спеціальних (допоміжних) історичних дисциплін: статті (середньовічні українські установи; архівознавство; текстологія; епіграфіка; палеографія; метрологія; сфрагістика; емблематика; нумізматика; медальєрство; генеалогія; історична географія; картографія), матеріали, критика та бібліографія
Друкується за ухвалою Видавничої ради
Наукового товариства імені Т. Шевченка у Львові
Редактори Тому:
Ярослав Дашкевич Олег Купчинський
ЗМІСТ
Родовід Степана Посацького починається з Гуцульщини. Дід – Іван Посацький – народився 1841 р. у Рахові (нині Закарпатська обл.) і був учителем, батько – Лев Посацький – у с. Стецеві біля Снятина (нині Івано-Франківська обл.) у Східній Галичині. Лев Посацький (1878-1951) здобув юридичну освіту у Львові та Відні з правом праці у нотаріяльних конторах. Він одружився з Іванною Губчак (донькою отця Ігнатія Губчака) з Калуша 1910 р. У пошуках праці їм довелося переїхати у Західну Галичину. Тут, у містечку Ліманова (південно-східні околиці Кракова) у Лева Посацького та Іванни Посацької (1880-1963) 9 січня 1911 р. народився син Степан.
Напередодні Першої світової війни Лев Посацький влаштувався на роботу в канцелярію нотаріуса Телесницького у Делятині, куди й сім'я переїхала. З початком війни його призвали до 36-го Коломийського полку крайової оборони у Делятині. Восени 1918 р., після служби в Угорщині, Чехії та на Волині Лев Посацький повернувся до Делятина, а 1919 р. сім'я – у Ліманову. Однак довелося шукати роботи у м. Ряшеві (Східна Галичина), куди 1920 р. родина Посацьких переселилася. 1929 р. Степан Посацький закінчив там гімназію і мав намір продовжувати освіту. Оскільки у тодішній Польщі українцям чинилися всілякі перепони у здобутті вищої освіти, то багато українців-галичан шукали можливостей навчатися у вищих навчальних закладах інших міст і країн.
Сучасний дослідник історії українського театру Валерій Гайдабура, який ввів у науковий обіг низку „заборонених" у минулому документів, повернув українській культурі ряд несправедливо замовчуваних у радянські часи імен, без фальшивого пафосу пише: „Йосип Стадник, Микола Комаровський, Опанас Карабіневич, Богдан Сарамага, Іван Когутяк – славні імена митців, котрі в різні лихі часи боронили західноукраїнський театр від знищення". Кожен із цих визначних діячів виконував покладену на нього місію, зайнявши свою нішу в театральному процесі. Найменше відомо, мабуть, про Панаса Карабіневича, адже і він сам дуже неохоче – особливо після відбутого несправедливого ув'язнення у радянських таборах – розповідав про свою театрально-організаторську діяльність за часів міжвоєнної Польщі...
Антрепренер, актор, режисер, видатний адміністратор та організатор театральної справи Панас Карабіневич народився 18 (30) січня 1897 р. у с. Серебринці (тепер Могилів-Подільського р-ну Вінницької обл.). У 1913-1915 рр. навчався у духовній семінарії м. Кам'янця-Подільського. Під час Першої світової війни (1915-1916) „вольноопределяющимся" воював у російській армії, важкопораненим його демобілізовано.
Професійну театральну діяльність Карабіневич розпочав 1919 р. на адміністративній посаді у Державному театрі Української Народної Республіки (УНР) під керівництвом М. Садовського в Кам'янці-Подільському. Цей факт подавали у викривленому трактуванні: нібито П. Карабіневич працював у театрі М. Садовського ще в Києві.
Музично-громадські ініціятиви Володимира (Домета) Садовського окремо не розглядалися. А дослідження цих ініціятив актуальне не лише як характеристика однієї із важливих особливостей діяльности митця: матеріяли висвітлюють один з епізодів процесу становлення музичного професіоналізму в краї наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. Ідеться про спробу організації 1899 р. з'їзду галицьких музик із метою створення „Музичного Союзу", який мав централізувати та упорядкувати музичне життя, а також відкрити консерваторію.
Ідея з'їзду українських музикантів Галичини для обговорення стану музики в краї у різних царинах її застосування (церковна музика, навчання співу в школах, народна музика) з'явилася на шпальтах преси ще з листопада 1898 р. у зв'язку з проблемою упорядкування навчання співу у селах. У статті „В справі науки нотного хорального співу у нас по селах і містах" Віктор Матюк вперше висловив ідею з'їзду: для того, щоб співацькі товариства могли належно здійснити цю місію, „мусить у нас перевестись організація і лучність всіх істнуючих товариств співочих, а неменше і приняти ся спосіб систематичної науки співу, передовсім елементарної науки співу руских дітей".
До маловивчених постатей української образотворчої культури належить один із видатних представників мистецького світу України Антін Пилиховський. Митець своєю творчістю репрезентував історичний жанр в образотворчому мистецтві XIX – перших десятиліть XX ст. І це стосується як портретистики, так і полотен на історичну тематику. Лише дуже незначна кількість його картин представляє тогочасні мотиви, пейзажі.
Біографічні дані про митця на сьогодні доволі скупі, основуються здебільшого на його рукописній автобіографії і дрібних, інколи випадкових публікаціях в українських періодичних виданнях другої половини XIX – початку XX ст.: „Зоря", „Галицька Русь", „Слово", „Галичанин", „Діло", „Літературно-науковий вістник", „Прикарпатська Русь", „Краківські вісті" та інші; зрідка пишуть польські часописи. Про нього згадували у своїх дослідженнях М. Голубець, В. Рубан, Р. Могитич.
Антін Пилиховський народився 7 червня 1860 р. у селі Нова Гребля Ярославського повіту (нині Польща). Упродовж 1877-1880 рр. одержав спеціяльну стипендію від м. Перемишля на навчання у Краківській академії мистецтв, яку на той час очолював Ян Матейко. Тоді художник отримав дві перші премії за свої твори в академії, за що посеред року його перевели на вищий курс. Йому також була призначена стипендія ім. Г. Семирадського, від якої відмовився. Згодом А. Пилиховський вирушив за кордон.
ХХІІ НАУКОВА СЕСІЯ відбудеться 26 березня (субота) 2011 р. у Львівському національному університеті ім. Івана Франка за адресою:
м.Львів, вул.Університетська, 1, актова зала
У книгарні НТШ можна придбати «Праці Наукового товариства ім. Шевченка. Том XXVI. Лікарський збірник. Медицина і біологія. Нова серія. Том XIX. Львів -2011. 426с.»
Засідання Лікарської комісії НТШ відбудуться 3, 10 та 17 березня 2011р. о 16:00 по вул. Кармелюка, 3 (Музей історії медицини Галичини).
Загальні звітні збори Наукового товариства ім. Шевченка відбудуться 4 грудня (субота) 2010 р. у Львівському національному університеті ім. Івана Франка за адресою:
м.Львів, вул.Університетська, 1, актова зала
Початок роботи о 10 год.
Реєстрація учасників та гостей від 9.30 до 10.00 у фойє Львівського національного університету ім. Івана Франка
Представлені матеріали про формування історії медицини в Україні з давніх часів до сьогодні. Розглянуто медико-історичні праці інонаціональних лікарів за панування Російської та Австро-Угорської імперій, праці українських лікарів та істориків медицини в період «українського відродження», за радянської доби, в діаспорі та в незалежній Україні. Характеризується сьогодення як період найбільш активного формування української історії медицини як частини нашої історичної науки, самостійної галузі медичних наук, вагомої складової всесвітньої історії медицини.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: українська історія, історія медицини, українська медицина.
Історія медицини як галузь науки на землях України пройшла складний і важкий шлях. Описання в літописах діянь монахів-лічців Агапіта, Пантелеймона, Феодосія та інших можемо вважати одними з перших зачатків для пізніших «словників українських лікарів», подібні описання перших лічців-лікарів становлять початки всесвітньої історії медицини. Матеріали до історії народної медицини, монастирської, козацької, цехової медицини знаходяться в давніх рукописах і першодруках.

Нині в Україні повертаються в нашу історію імена видатних українців, заборонених в роки тоталітаризму – Ярослава і Теофіла Окуневських. Перші публікації про них з’явилися ще в 90-х роках, а у 2008 році на їх батьківщині в Городенці та в селі Яворові відбулися урочистості з нагоди 150-річчя Теофіла Окуневського. У тому ж році у Львові проведено конференцію, присвячену родині Окуневських. У цих заходах ішла мова і про Ярослава Окуневського. Київське видавництво «Темпора» перевидало книжку Я.Окуневського «Листи з чужини».
Цього року широко відзначається 150-річчя від дня народження Ярослава Окуневського. Матеріали про видатного лікаря і патріота опубліковано в Києві, Львові, Івано-Франківську, Чернівцях, у Городенці, Косові та ін., представлено в інтернеті.
Перші урочистості відбулися ще весною в день народження Я.Окуневського (5 березня) в с. Яворові Косівського району. На базі школи проведено вперше в Україні науково-практичну конференцію за участю гостей з Севастополя, Івано-Франківська, Городенки, Снятина, Косова. Відправлено панахиду на могилі батьків і сестри Адмірала. Нажаль церква, в якій Іполит Окуневський був парохом 33 роки, ще у 1923 р. згоріла разом з плебанією.
ВЕЛЬМИШАНОВНІ КОЛЕГИ!
Маємо велику честь запросити Вас до Львова з нагоди святкування 100-річчя Українського лікарського товариства в рамках проведення ХІІІ-го Конгресу Світової Федерації Українських Лікарських Товариств, який відбудеться 30.09. - 02.10.2010 року.
ОРГАНІЗАТОРИ: Українське лікарське товариство у Львові, Світова Федерація Українських Лікарських Товариств
ГОЛОВНІ ТЕМИ:
1. Історія розвитку Українського лікарського товариства
2. Наукова діяльність Українського лікарського товариства
3. Подвижницька діяльність українських лікарів
4. Внесок українських лікарів у світову медицину
http://www.ult.lviv.ua
[sfult.org]
Засідання Лікарської комісії НТШ відбудеться 29 вересня 2010 р. о 16:00 по вул. Кармелюка, 3
(Музей історії медицини Галичини).
Програма:
1. Зустріч з доктором університетської клініки Відня Еґоном Байцером.
2. «Ярослав Окуневський, його родина і нащадки». Доповідач – Еґонон Байцер.
3. «Гемодіаліз і перитонео діаліз». Доповідач – Еґонон Байцер.
У четвер 18 березня 2010 р. о 16:00 по вул. Кармелюка, 3 відбудеться засідання Лікарської комісії НТШ .
Програма:
1. «Діяльність Ярослава Окуневського».
Доповідач – Олександр Кіцера.
2. «Діяльність УЛТ до 1939 року».
Доповідач – Любов Гоцко-Ней.
3. «УЛТ в Західній Німеччині».
Доповідач – Стас Нетак.
4. «УЛТ в Австралії».
Доповідач – Богдан Ткач.
Українська вища медична школа в окупованому гітлерівцями Києві (1941-1942)
Ярослав Ганіткевич
Українська історіографія переглядає та об’єктивно висвітлює питання, які раніше розглядалися або з позицій російського царизму і великодержавного шовінізму, або з позицій комуністичної ідеології. До таких питань можемо віднести історію Київського медичного інституту (КМІ) в роки Великої Вітчизняної (або в ширшому плані Другої світової) війни.
Дослідження архівних матеріалів, колишніх спецфондів, діаспорної літератури, преси того часу свідчить про те, що в окупованому гілерівцями Києві викладачам і професорам КМІ, які з різних причин залишилися в окупованому гітлерівцями Києві, вдалося частково на деякий час відновити роботу кафедр і клінік КМІ, що дало можливість готувати лікарів з корінного населення та сприяло збереженню бази інституту. Потрібно відзначити, що це відбулося при різко ворожому ставленні німецьких окупантів до вищої освіти на українській землі.
У березні 2010 року відбудеться чергова сесія НТШ. Звертаємося до членів Лікарської комісії з проханням подати до 01.03.10 тему доповіді.
Членам які не пройшли перереєстрацію прохання звертатися до Богдана Ткача секретаря ЛК НТШ. ntsh.med@gmail.com
На Ваш № 02-81-08 від 24.11.2009 року
Шановні Володимире Федоровичу та Вікторе Дмитровичу!
Дякую Вам за змістовну відповідь. Маю намір розмістити її на нашому сайті, оскільки викладене у Вашому листі стосується ширшого кола читачів (дивись приєднаний файл).
Стосовно суті піднятих у моєму зверненні до Вас питань хотів би пояснити, що з відповідною нормативною базою щодо «Порядку присудження наукових ступенів та присвоєння вчених звань» я обізнаний. Звичайно, знижувати рівень вимог, особливо – дозволяти плагіат у дисертаціях недоцільно. Проте власне це і взагалі низький рівень оформлення висновків дисертацій мене турбує. На жаль, це не поодинокі випадки, коли спеціалізовані вчені ради і експертні ради ВАК України «пропускають» такі дисертації. У зв’язку з цим прошу ознайомитися з такими окремими прикладами з дисертацій за 2008 рік. Мова йде про загальновідомі твердження, які фігурують у висновках дисертаційних робіт, тобто становлять предмет захисту:
Витяги з висновків
авторефератів деяких дисертаційних робіт за 2008 рік
08koyain[1].zip:
Марія Ганіткевич, Ярослав Ганіткевич. Родовід Ганіткевичів та споріднених родин. Товариство “Просвіта”, Секція “Український родовід”. Львів, 2007. – 127 с., 11 табл., 48 с.іл.
Українська вища медична школа в окупованому гітлерівцями Києві
(1941-1942)
Ярослав Ганіткевич
Українська історіографія переглядає та об’єктивно висвітлює питання, які раніше розглядалися або з позицій російського царизму і великодержавного шовінізму, або з позицій комуністичної ідеології. До таких питань можемо віднести історію Київського медичного інституту (КМІ) в роки Великої Вітчизняної (або в ширшому плані Другої світової) війни.
Дослідження архівних матеріалів, колишніх спецфондів, діаспорної літератури, преси того часу свідчить про те, що в окупованому гілерівцями Києві викладачам і професорам КМІ, які з різних причин залишилися в окупованому гітлерівцями Києві, вдалося частково на деякий час відновити роботу кафедр і клінік КМІ, що дало можливість готувати лікарів з корінного населення та сприяло збереженню бази інституту. Потрібно відзначити, що це відбулося при різко ворожому ставленні німецьких окупантів до вищої освіти на українській землі.

Загальні звітні збори Наукового товариства ім. Шевченка відбудуться 28 листопада (субота) 2009 р. у Львівському національному університеті ім. Івана Франка за адресою:
м.Львів, вул.Університетська, 1, актова зала
Початок роботи о 10 год.
Реєстрація учасників та гостей від 9.30 до 10.00 у фойє Львівського національного університету ім. Івана Франка
Степан Зощук – доктор медицини, спортивний лікар, науковець і хірург в Європі, в країнах Азії та Африки, український громадський діяч, публіцист
(До 100 – річчя від дня народження)
Ярослав Ганіткевич (Львів), Павло Пундій (Чикаґо)
Минає 100 років від народження доктора медицини Степана Зощука - надзвичайно цікавої та вартісної людини, відомого у світі знаменитого лікаря, визначного українського діяча і патріота.
Степан Зощук народився 9 серпня 1909 року в Кракові в українській сім’ї. Батько був поштовим урядником, раніше служив старшиною в австрійській армії. В родині були брати – Роман та Іван, сестра Варвара. Багато уваги приділяла малому Степану мати Марія Зощук.
Після розпаду Австро-Угорської монархії батьки повернулися в рідні краї, оселилися в Коломиї. Степан спочатку навчався в народній школі, опісля в Коломийській українській гімназії, яку закінчив 1928 року. Почавши з 1931 року він та його брат Іван були в складі дружини копаного м’яча (футболу) «Сокіл», брали участь в роботі Українського спортового союзу в Коломиї.
Наукове товариство імені Шевченка
Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького
Інститут української археографії НЛН України імені М. Грушсвського
Всеукраїнське товариство Івана Огієнка Львівське відділення
Українське лікарське товариство у Львові
запрошують Вас до участі у вшануванні 80-річчя видатного українського вченого Ярослава ГАНІТКЕВИЧА
Дійсного члена НТШ, доктора медичних наук, професора, Лауреата премії імені Івана Огієнка, стипендіата Президента України
та презентації книги «Лікарський збірник до 80-річчя з дня народження Ярослава Ганіткевича.Вибрані праці», Львів, 2009
Основні лати життя і діяльності
1929,9 липня - народився в м. Радехові на Львівщині
1946 – вступив до Львівського медінституту
1949 – перша доповідь на ІV конференції СНО
1951 – аспірантура при кафедрі нормальної
фізіології Львівського медінституту
1954 – публікація першої наукової праці
1955 – захист кандидатської дисертації
1956 – звільнений з Львівського медінституту, асистент Івано-Франківського медінституту
1959 – доцент кафедри норм. фізіології ІФМІ
1968 – захист докторської дисертації (Донецьк)
![]() |
|
![]() |
На обкладинці:
Перша сторінка.— Михайло Грушевський – третій голова Наукового товариства ім. Шевченка (1897–1913)
Друга сторінка.— Коротка історія НТШ у світлинах
Третя сторінка.— Коротка історія НТШ у світлинах
Четверта сторінка.— Академічний дім у Львові. 1904–1906 pp. Сучасне фото. Світлина В. Бартошевського
Вища Атестаційна комісія України
Голові ВАК України
академікові В. Ф. Мачуліну
Шановний Володимире Федоровичу!
Мені, докторові наук ще старого, «радянського», зразка, прикро спостерігати певні негативні тенденції, які, на мій погляд, наявні у роботі спеціалізованих вчених рад на етапі прийняття дисертацій до захисту. Це стосується хоча б авторефератів, у висновках яких подекуди наведено загальновідомі в науці положення або досягнення цілих наукових колективів, інколи – інших установ.
Колишній учень Бережанської гімназії, пластун, просвітянин, ветеран-дивізійник, співак і громадсько-церковний діяч Теодозій Пришляк (1927 р.н.) у неспокійний воєнний час у 16 років покинув рідний дім, щоби влитися в ряди борців за волю й незалежність України. Він відчував до цього внутрішню потребу, знаючи, що ворогом рідного краю, нашого багатостраждального народу був кожен зайда-окупант.
на спеціальний табір до терену, подібного до корейського. Нас хотіли підготувати до виїзду на фронт до Кореї. Я дуже хотів їхати і бити московську комуну, де б вона не була. В моїй дитячій пам’яті залишилася ненависть і вороже ставлення до комуністів - тих, що робили зло в Україні. За два роки окупації вони залишили руїну. Тяжко описати, як катували по-варварськи тисячі мучеників. Я це все пережив і бачив.
15 серпня 2009 року о 10.00 у 11 містах України одночасно відбуватимуться Збори з утворення ініціативних груп всеукраїнського референдуму за народною ініціативою із прикметною назвою «Лад Урайа»: Київ, Вінниця, Дніпропетровськ, Луцьк, Миколаїв, Одеса, Полтава, Сімферополь, Херсон, Хмельницький, Чернігів. Організаторами цього заходу є громадяни України поза причетністю до політичних партій... Діюча в державі влада виродилася у чинник деструкції, у цій якості капсулюється і не має виходу у гідне русло. Відтак, потрібно активувати ресурс безпосередньої влади з метою набуття сприятливої перспективи, джерелом якої був, є і буде народ. П’ять питань всеукраїнського референдуму «Лад Урайа» не є індивідуальним творчим доробком, натомість, це загальновідомі питання, котрі несуть у позитиві відповідей появу тієї ж таки сприятливої перспективи, перемикаючи конституційні процеси виключно на всеукраїнські референдуми і відкриваючи дорогу новій генерації політиків через зміну мотивацій перебування при владі. ПИТАННЯ РЕФЕРЕНДУМУ:
Як мислитель П. Куліш створив оригінальну філософську систему –хутірську філософію або філософію природи. Основою хутірської філософії є антеїзм – дотримання традиції хліборобської, аграрної культури. Завдяки творчій продуктивній праці на землі людина включається в біосферний процес, забезпечуючи собі друге, духовне, народження й утвердження антропокосмічного світоглядного орієнтиру життя в ладу із світовою всеєдністю. Філософія природи з її антеїстичною основою стала осердям української національної державницької ідеології, яку перший створив П. Куліш. Український антеїзм із системою світоглядних орієнтирів національної державницької ідеології є джерелом самостійної сили українського хліборобського народу. Доки народ живе вільною працею на рідній землі, доти він має самостійну силу.
У кінці липня 2009 р. генеральний секретар Світового Конґресу Українців (СКУ) Стефан Романів мав у Києві офіційні зустрічі з Віце-прем’єр-міністром України Григорієм Немирею та Міністром освіти і науки України Іваном Вакарчуком. У ході зустрічі генерального секретаря СКУ та Віце-прем’єр-міністра України, що відбулась 24 липня 2009 р., було розглянуто актуальні аспекти співпраці між Урядом України та СКУ у різних напрямках. Сторони зокрема надали увагу питанню утвердження української мови як державної, порушили тему іміджу України, справу захисту прав трудових емігрантів та українців як етнічної меншини в Росії, проекту Меморандуму про співпрацю між Міністерством закордонних справ України та СКУ, а також питання про спорудження меморіального пам’ятника Голодомору у Вашингтоні.
[www.nuffield.ox.ac.uk] Ольга А. Oнух Доктор-Дослідник – Політолог запрошує Вас взяти участь у Фокус-групі (обговорення) про події "помаранчевої революції". 12 серпеня 2009 в Києві Києво-Могилянська Академія вул. Волоська, 8 /5 5 корпус, 313 к. (Київ,
Поділ) або 26 жовтня 2009 у Львові (місто-центр - місце проведення буде оголошено пізніше) 18:45 - 20:30 закуска / обід (піца) ... Ольга Oнух досліджує масові мобілізаціі? "помаранчевоі? революціі?" протягом п'яти років з допомогою різних методів, серед них: інтерв'ю, архівні дослідження, фокус- групи, опитування на вулиці, і он-лаи?н опитування (подібні до цього)... Ольга Oнух досліджує масові мобілізаціі "помаранчевої революції?" протягом п'яти років з допомогою різних методів, серед них: інтерв'ю, архівні дослідження, фокус- групи, опитування на вулиці, і он-лайн опитування (подібні до цього)
У день народження Пантелеймона Куліша, 7 серпня, на його батьківщині - Сумщині почалися святкові заходи з нагоди 190-річчя від дня народження духовного подвижника, повідомляє УКРІНФОРМ. А на околиці села Гукове, на місці родового хутора Кулішів, відбулися «V Кулішеві читання»... Все-таки це досить скромна увага України до дати свого духовного подвижника, творця національної державницької ідеології, зазначив у розмові з кореспондентом УКРІНФОРМу дослідник творчості П.Куліша, учасник урочистостей,відомий письменник, культурософ Олександер Шокало. Адже він лишив своєму народові титанічну духовно-інтелектуальну спадщину...є надія, що у вересні відбудуться Всеукраїнські Кулішеві читання “Оживить живеє слово”, приурочені підготовці до 200-річчя від народження П. Куліша, які започаткувало минулого року Міністерство освіти і науки України за моєї приватної ініціативи та за особистої підтримки академіка М. Жулинського й Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України... Прикро, що на місці народження українського генія і в столиці держави не проведено всеукраїнського суспільного заходу. Дивує також, що на Сумщині не було представників Чернігівщини, а ображені неувагою до своєї ініціативи сумчани відповідно не приїхали до чернігівців. З цього приводу доречно згадати слова Куліша:"...Своєї мови рідної і свого рідного звичаю вірним серцем держіться. Тоді з вас будуть люде як слід, тоді з вас буде громада шановна, і вже на таку громаду ніхто своєї лапи не наложить".
Дорогі співвітчизники!
Запрошуємо до участі у Міжнародному фестивалі
української та італійської культури "Без кордонів"
У листопаді 2009 року у м. Салерно стартує Третій Міжнародний фестиваль української та італійської творчості «Без кордонів». Організатором фестивалю «Без кордонів» є українсько-італійська культурна асоціація «Калина» в співпраці з Генеральним Консульством України в Неаполі та асоціація АРЧІ (Салерно). Фестиваль буде проводитися в рамках Днів української культури і направлений на інтеграцію українських іммігрантів в італійське середовище, а також на популяризацію української культури серед італійських громадян. Дні української культури проводитимуться з 10 по 23 листопада 2009 року. В рамках фестивалю організовуватимуться мистецькі виставки та виставки-продажі української книги, виступи художніх колективів перед українською та італійською публікою у провінції Салерно. Завершиться фестиваль 23 листопада 2009 року заключним гала-концертом. Всім учасникам та спонсорам фестивалю вручаються грамоти, подяки та сувеніри.
Шановні колеги!
Запрошуємо Вас взяти участь у ІІІ Конференції "Українська освіта за кордоном: підсумки та перспективи", яка відбудеться в Українському культурному центрі Посольства України в Парижі (18 - 20 вересня 2009 р.) Розпочата нами традиція проведення Конференцій з проблем навчання українських дітей за кордоном продовжується.
ІІІ Конференція проводиться загальноосвітнім навчальним закладом "Міжнародна українська школа" (далі - МУШ) та закордонним українським навчальним закладом "Українська школа мистецтв у Парижі" у співпраці з:
1. Міністерством освіти і науки України
2. Міністерством закордонних справ України
3. Інститутом післядипломної педагогічної освіти Київського міського педагогічного університету ім.Б.Грінченка
Для участі у конференції запрошення надіслані до Міністерства культури та туризму України; Міністерства в справах сім'ї і молоді України; Європейського Конгресу Українців; Науково-дослідного Інституту Українознавства; Міжнародного інституту освіти, культури та зв'язків з діаспорою Львівського національного університету Політехніка; Міжнародного дитячого центру "Артек"; Українського інституту інформаційних технологій в освіті НТУУ "КПІ"...
Додаток 1, додаток 2, кошторис, анкета
Коментар на УСІМ: "Ця історія триває майже півтора року. Для нормальної людини дуже важко пережити і вистояти все це. Та Марія, вважають її колежанки, - сильна жінка, вона бореться до кінця. Вони дивуються її силі волі і схиляються перед нею, вважаючи, що можна було би звернутись до українців світу, хай би написали листи в італійські посольства в країнах перебування й, коли побачать, що справа на такому контролі, на світовому контролі, то підійдуть інакше до цього питання."
Я, Коляджин Марія Дмитрівна, звертаюся до Вас із проханням терміново розглянути мою заяву-скаргу і надати допомогу у вирішенні питання. Моя дочка, Довгарт Надія Анатоліївна, 1987 р.н., мати двох дітей: Довгарт Діани, народилася 10.08.2006 року, та Аіто Даніели, народилася 27.02.2008 року. Діана має українське громадянство, так як вона не
була визнана її батьком-італійцем. Даніела була визнана її батьком, теж італійцем, але тепер зареєстрована Генеральним консульством України у Неаполі як громадянка України. Батько Даніели, Аіто Маріо, не працює, має проблеми з законом: був засуджений на 15
років позбавлення волі. Він постійно наносив побої моїй дочці, і вона, шукаючи захисту, викликала карабінерів. У травні 2008 року, приїхавши за викликом моєї дочки і побачивши, що вона перенесла важкі побої, карабінери м. Генуї забрали її та старшу дитину в казерму, де вони пробули до ранку, а потім повезли в лікарню зняти побої. Маленьку Даніелу залишили з її батьком. Постає питання: чим керувалися карабінери, розділивши дітей і залишивши грудну дитину в 3 місяці без материнського молока? Відповідь, яку мені дали, звучала так: він батько дитини, італієць, а ви – в Італії.
Європейський Українець” є першою періодичною європейською газетою для українців в еміграції й виходить у таких країнах, як Іспанія, Португалія, Італія, Франція, Греція, Німеччина, Польща. Тираж – 40 000 пр./місяць. 75% газет продають через кіоски преси та через крамниці, а 25% – безоплатно розповсюджують через українські громадські організації, посольства та через консульства в Європі, церковні громади, на концертах й на інших святкових заходах. Газета на своїх сторінках публікує інформацію про різні аспекти життя в Україні: економіку, політику, культуру, спорт; подає інтерв’ю з відомими людьми; ознайомлює з видатними постатями української історії; присвячує достатньо уваги духовності, здоров’ю; веде дитячу сторінку; дає поради психологів тощо... Видавцем газети є видавнича група «Життя», яка випускає в Україні десять видань (чотири журнали та шість газет), читачами яких є здебільшого жінки із Західної України. Більшість наших читачів в Україні має родичів, які працюють у Європі.
Якийсь мудрець може завважити, що Україна настільки демократична, що вона пішла далеко за рамки рекомендацій міжнародних інституцій, щодо мовних питань національних меншин. Таке ствердження – демагогія. На жаль реальність інакша і доволі гірка - Україна не є демократичною державою бо не захищає інтересів більшості „демос” (народу) який є по етнічності - український. Правда ця більшість роками пригноблена до межі хворобливості і тому інколи її „все ровно”. Вона настільки побита, що не вимагає своїх прав у власній державі. Тому цей хворобливий стан треба лікувати.
1. Австралія. "Монети Австралії про Полтавську битву," Укрінфром, 19 липня 2009 року.
2. Канада. "Лео Мол, Вінніпег Скульптора не стало в 94", Новини CBC , 6 липня 2009 року
3. Італія. "Соціальний проект Апостольського Візитатора українців греко-католиків для Італії та Іспанії", Новини УГКЦ, 1 липня 2009 року.
4. Італія. "Огляд" Українці в Римі, і світова економічна криза" , Новини УГКЦ , 30 Червень 2009 року. 
5. Польща. "Ватра Лемке Fest збирає близько 800 представників з усього світу", Укрінформ, 20 липня 2009 року.
6. Португалія. "Ющенко привітав президента Португалії з 70-річним ювілеєм", Укрінформ, 15 липня 2009 року.
7. Португалія. "UPDATE: Україна, Португалія домовитися щодо соціальної допомоги," Українські Новини, 9 Липень 2009. 
8. Португалія. " Відкриття українського культурно-інформаційного центру у Португалії," Укрінформ, 8 липня 2009 року. ..
Складено Сержем Ципко, координатором Ініціативи досліджень української діаспори
*** Завдяки Джарсу Балану й Андрій Макуху.
Як миколаївський хлопака став українським інтелектуалом? Чому не хочете назад на Малу Батьківщину? Чи буваєте у Миколаївській Могилянці? маєте до неї якесь відношення? Миколаївський хлопака, як Ви зволили висловитися, виріс у передмісті, яке називається Варварівка, де в часи мого дитинства всі розмовляли українською мовою. Щоправда, це був суржик, але коли я під час канікул жив у бабусі на Донбасі (в селі Берестки), то там двоюрідні брати і сестри з мого суржику збиткувалися. Тож від них я набрався справжньої української мови. Щодо Університету ім. П.Могили в Миколаєві, то я в силу своїх можливостей допомагав Л.Клименку та О.Мещанінову створювати цей навчальний заклад, і зараз вважаю їх своїми друзями. Коли буваю в Миколаєві, завжди з ними зустрічаюся. Це справжні подвижники й українські інтелігенти... Чи потрібні нашій (україномовній) пресі державні субвенції, пільги? Чи це їй допоможе? Чи не хотіли зайнятися бізнесом (книгодрук, розповсюдженн книги тощо)? Як головний редактор українського журналу я надто добре усвідомлюю, що без державної підтримки вижити неможливо. На жаль, вона така скромна й спорадична, що й з нею майже неможливо. Не знаю про НЕЇ, але нашому журналу це б допомогло. Бізнесом я хотів би зайнятися, так само, як пілотуванням реактивних літаків, медичною практикою, тренуванням футбольних команд тощо. Боюсь тільки, що часу на все у мене не вистачить. Тому, мабуть, і далі займатимуся тим, що більш-менш умію.
Із кожним роком серійне книжкове видання „Літопис УПА” поповнюється новими цікавими книгами, які містять важливі матеріали, документи про діяльність УПА на Волині, в Галичині в різних областях на українських землях, що після війни ввійшли до Польщі. „Літопис УПА” видають об’єднання колишніх вояків УПА у США й Канаді, товариства колишніх вояків УПА ім. ген. хор. Тараса Чупринки в США й Канаді, Видавничий комітет „Літопис УПА”...У січні 1945 Твердохліб очолив одну з найбільших операцій УПА – напад на гарнізон МВС у с. Космач. Заблокувавши важливу трасу „Космоч-Коломия”, повстанці завдали ворогам серйозного удару. „Грім” був одним із найближчих радників і побратимів командира групи „УПА-Захід” Василя Сидора-„Шелеста”, ініціатором пропагандистських рейдів теренами України й Румунії, зв’язків із закордонним представництвом УГВР. Для енкаведистів – одним із невловимих ключових діячів українського підпілля. Микола Твердохліб загинув геройською смертю у своїй криївці разом із дружиною Ольгою 17 травня 1954 року на горі Березовачка біля села Зелена Надвірнянського району (Івано-Франківська обл.). Полковник УПА поліг через зраду Л.Гринішака у перестрілці з МГБістами. Знищивши всі документи, „Грім” та його вірна дружина застрелилися…
Переді мною Людина. З тих, з якими з першого погляду налагоджується контакт на довгі роки. Відкрита щира посмішка, доброзичлива терпимість, цій жінці наче вже відомо щось більше, ніж всім іншим. Звідси і аристократична толерантність, і енергійний оптимізм, віра в свій народ і його майбутнє. Моя співрозмовниця – Ірина Ключковська, директор Міжнародного інституту освіти, культури та зв’язків з діаспорою (МІОК) Національного університету «Львівська політехніка». А швидше за все розповість про суть очолюваної пані Іриною організації витримка з сайту МІОК, або точніше його підрозділу – освітньо-інформаційного проекту «ДУДА», який є вірним помічником нам, діаспорним громадам та освітнім закордонним студіям. Отже, знайомтесь: «ДУДА» – це абревіатура однієї з засад «ДЕРЖАВА УКРАЇНА – ДІАСПОРА», на яких стоїть Міжнародний інститут освіти, культури та зв’язків з діаспорою.
| КОМІСІЯ ІНФОРМАТИКИ І КІБЕРНЕТИКИ
Голова КОМІСІЇ ІНФОРМАТИКИ І КІБЕРНЕТИКИ |
||
![]() |
Базилевич Роман Петрович – доктор технічних наук, професор, професор кафедри програмного забезпечення Національного університету "Львівська політехніка". Дійсний член НТШ. Наукові зацікавлення: комп’ютерні науки, алгоритми, важковирішувані комбінаторні задачі високої розмірності, автоматизація проектування. (службова адреса): Україна, 79000 Львів, Бандери 12, НУ "Львівська Політехніка" тел. +30032 2582578 (сл.), +380322 765712 (дом.) Email: rbaz(a)polynet.lviv.ua |
У книгарні НТШ можна придбати Праці Наукового Товариства ім. Шевченка. Том XXIV. Лікарський збірник. Медицина і біологія. Нова серія. Том XVI. Львів-2009
|
Ще небо хмарами не вкрите, Ще так прозоро сяють роси, А вже по ліву руку - літо, А вже по праву руку - осінь. Ще очі блиску не позбулись, Ще серце жити не стомилось, А вже по ліву руку - юність, А вже по праву руку - зрілість. А час летить нестримно далі Й душа немовби молодіє, По ліву руку - всі печалі, По праву руку - всі надії. Життя не зміряти літами, А щастя - то важка наука, Хай буде щастя завжди з вами, По ліву й праву руку. |
Головою ФІЗИКО-МАТЕМАТИЧНА СЕКЦІЇ секції є Стасюк Ігор Васильович, доктор фізико-математичних наук, професор, член-кореспондент НАН України
| КОМІСІЯ МАТЕМАТИКИ
Голова КОМІСІЇ МАТЕМАТИКИ |
||
![]() |
Притула Микола Миколайович – доктор фізико-математичних наук, професор, завідувач кафедри дискретного аналізу та інтелектуальних систем Львівського національного університету ім. І. Франка. Обраний дійсним членом НТШ – 17.12.2005 р. Наукові зацікавлення: теорії асимптотичних методів нелінійної механіки, методи інтегровності нелінійних динамічних систем на функціональних многовидах. (службова адреса): 79000, м. Львів 1, вул. Університетська, 1, Факультет прикладної математики та інформатики, Львівський національний університет ім. І. Франка. тел. +380-32-239-4211 (сл.) Email: pmm(a)franko.lviv.ua, mykola.prytula(a)gmail.com |
![]() |
|
![]() |
На обкладинці:
Перша сторінка.— Степан Томашівський – в. о. четвертого голови Наукового товариства ім. Шевченка (друга половина 1913-1920 рр.)
Друга сторінка.— Під час Загальних звітних зборів НТШ.– 2009 р.
Третя сторінка.— В кулуарах Загальних звітних зборів НТШ.– 2009 р.
Четверта сторінка.— Будинок НТШ, який придбало Товариство 1898 р.
450 років тому:
1560– у великих містах Закарпаття з’явилися присяжні (службові) бабки-сповивальниці, які за невелику платню з міської каси надавали допомогу убогим жінкам при пологах.
400 років тому:
1610– у Кракові почали друкувати 5 томів зільника (гербарія) Симеона Сиреніуса (Сиренський, 1540–1611), який вчився в Краківському університеті, став доктором медицини в Падуї (Італія), деякий час працював у Львові, став професором Краківського університету; подавав польські, німецькі та латинські назви лікарських рослин, інші тогочасні ліки. Зільник становив енциклопедію фармації ХV1-ХV11 ст., якою користувалися і в Україні, містив доповнення, в яких згадується про лікарське зілля Покуття та Львівщини.
350 років тому:
1660 - французький історик Шерер після мандрівки по Україні писав: "У Малоросії при кожній церкві, без винятку, є лікарня або лазарет, де люди, справді бідні й не здатні себе забезпечити, доглянуті коштом церкви, залежно від її прибутків".
300 років тому:
1710 – населення Києва сильно потерпіло від епідемії чуми.
275 років тому:
Набір на курси відбувається постійно за тел.
243.27.12 та 240.18.02
Тривалість навчання 4 місяці:
(вересень - грудень, та лютий -травень)
Теоретичні заняття відбуваються у СЗШ №55 (вул. С.Бандери, 91) два рази в тиждень: вівторок і четвер (з 18 до 19:30) та навчальні екскурсії вулицями міста - у вихідні дні.
Слухачі курсів вивчають вісім предметів, що несуть різносторонню інформацію про Львів.
Викладачі курсів – відомі львівські науковці-краєзнавці.
1. Архітектура та історія забудови міста. –
Архітектор, доц. Алла Мартинюк-Медведько.
2. Прадавня історія Львова. –
Археолог, к.і.н Микола Бандрівський.
3. Історія Церкви. – Релігієзнавець, доц. Олександра Киричук.
4. Суспільно-політична історія Львова. –
Історик, доц. Андрій Козицький.
5. Львівська мистецька культура. –
Мистецтвознавець, теолог-магістр Наталія Сеньківська.
6. Львів літературний. –
Філолог, Марія Мицан.
7. Львів музичний. –
Завідуюча науковим відділом муз. С. Крушельницької Данута Білавич.
8. Національні дільниці середньовічного Львова. Личаківський цвинтар. Янівський цвинтар. Методика ведення екскурсій. Бібліографія львовознавства. –
Доц. Олександр Шишка,
Таку фразу можна почути від багатьох львів‘ян, особливо молодих.
Та чи так воно є насправді? Чи можемо пояснити хоча б назви львівських вулиць? Чи можемо описати визначні львівські будівлі та чи знаємо з якими історичними подіями вони пов‘язані? Хто з славетних людей бував у Львові, який слід залишився тут по них? Чи знаємо музеї і театри Львова? Хто, де, коли, чому пов‘язані зі Львовом кожен зацікавлений львів‘янин може вияснити для себе з різних джерел: відвідання музеїв, вивчення літератури, вичитування інтернету. Є такі самостійні краєзнавці, що наполегливо вивчають рідний край, рідне місто.

Дашкевич Ярослав Романович – народився у Львові 13 грудня 1926 р. у сім’ї відомих українських суспільно-політичних діячів Романа Дашкевича та Олени Степанів. У 1944 р. закінчив українську, т.зв. академічну гімназію у Львові та склав іспити на атестат зрілості (екстерном) у 4 середній школі м. Львова. У цьому ж році навчався у Львівському медичному інституті (Medizinische Fachkurse). З 1944 по 1949 р. навчався у Львівському державному університеті ім. І.Франка (філологічний факультет, спеціальність українська мова і література), спершу заочне, потім стаціонарне відділення. 1944-1949 рр. – бібліотекар рукописного відділу, старший бібліотекар та бібліограф Кабінету І.Франка, в.о. завідуючого бібліографічним відділом Львівської бібліотеки Академії наук УРСР. У 1949 р. навчався у Нафтовому інституті ім. І.Губкіна в Москві (економічний факультет), заочне відділення.